Суворо зима минулого року, несподівано зрадівши, а потім, не на жарт, злякавши снігопадами та ожеледицею, перенесла наші плани зустріти День Святого Миколая з дітьми Денишевського дитячого будинку Житомирської області. Ну от, коли про холодні дні доводиться тільки мріяти, розсікаючи нагріте як кисіль повітря, ми вирушили в заплановану раніше подорож.
Проїхавши шлях від Києва до Житомира, вибрали дорогу на Чуднів, яка через три десятки кілометрів колії з миготливими соснами та голубівними острівцями Тетерева привела нас у необхідне село. Наш навігатор порадив взяти курс до центру села, і, послухавшись поради, долаючи ділянки бруківки з асфальтом, ми під’їхали до першої масштабної будівлі. При найближчому вивченні цегляна і зовсім не привітна будівля виявилася середньою сільською школою. Включивши уяву, ми вже уявляли, як може виглядати сільський дитячий будинок. Отримавши пораду про правильний під’їзд до дитячого будинку, нам довелося повернутись трохи назад, оскільки ДД, виявляється, знаходився в іншій частині села, що межує з Тригір’ям.
Акуратна асфальтована стоянка для автомобілів гостей, кам’яна ділянка паркану, пофарбована в рожевий колір щасливого дитинства, і доглянутий буйствуючий зеленню сад за забором – приємно здивували, і вже сигналізували про душевну, домашню атмосферу, що панує в цьому райському куточку.
Щоправда, остаточно переконатися в тому, що це і, щоправда, райський куточок для дітей нам довелося пізніше. Звичайно, дорослий погляд багато на що зверне увагу, що для дітей, по суті, не має великого значення.
Старанно відремонтовані кімнати, численні предмети побуту та інтер’єру, говорили про те, що це справжній будинок для дітей, без жодної згадки про складну долю, що привела цих дітей жити далеко від батьків. Директор Людмила Миколаївна провела нас ДД, познайомивши з дітьми ближче.
І не дивлячись на те, що ми про свій приїзд повідомили лише днем раніше, всі діти вже чекали на гостей. Навіть проходячи алейку в саду, група дошкільнят, що гуляє, з цікавістю зустрічала нас, а вихователь з гордістю пояснювала: «Я ж вам казала, гості до нас прийдуть!». І вони таки приїхали, обдарувавши дітей цукерками та морозивом – адже скільки потрібно для дитячого щастя?!
Дисципліновано розбігшись за вказівкою виховательок, дітлахи займали свої місця, плануючи міні виступи для гостей. І тут хто на що гаразд: хто віршик, хто сумну пісеньку про берізку, а група старших діток навіть цілий виступ із танцями.
Наскільки було очевидно, що дітям подобатися танцювати і співати, вони тягли руки й викликалися до наступного номера, десь десь перебиваючи один одного, а виховательки, що переживають, як справжні матусі шепотіли губами текст, допомагаючи на відстані успішності виступу своїх підопічних.
Наші вітальні добігали кінця, для дітей настав обідній час – як завжди за розкладом. Передавши решту цінних подарунків – дитячих ноутбуків та одягу – на збереження директору, ми розпрощалися, отримавши взаємний заряд позитиву та остаточно зламавши стереотип дитячого будинку, що закликає жалість до залишених дітей, наповнюючись почуттям, що тут будинок для дітей, яким хочеться допомогти і далі бути. !
Центр водійської майстерності «Інтенсив» висловлює подяку всім, хто взяв участь у благодійній допомозі:
Родині Скворцових Дмитру та Вікторії
Бобер Олені
Зельдіну Марку та Відомській Ганні